Якось на одне із служінь нашої Київської церкви «Божий дар» приїздили три жінки-проповідниці із Англії. Одна із них проповідувала на тему духовного росту. Вона порівнювала духовний ріст з піджаком і говорила, що, можливо, комусь хочеться змінити піджак, можливо хтось з нього виріс і йому незручно в старому одязі і він хоче його поміняти – новий піджак можна попросити у Бога. Після проповіді кожен, хто хотів змінити своє духовне вбрання виходив наперед, і за нього молились. Вийшли наперед майже усі члени церкви. Одна сестра, з якою я товаришую, запитала чи я теж хочу змінити свій піджак, я відповіла, що, в будь-кому разі, нове вбрання завжди краще і рішуче пішла до сцени. Я молилась разом із проповідницею і… в якусь мить… у мене було видіння – золотий піджак з різноманітним кольоровим дорогоцінним камінням: сапфіри, ізумруди, рубіни і т.д. Я ще була дуже здивована – «невже це мені?!»
Проповідниця після молитви сказала, що у кого було видіння про піджак – вийдіть наперед! Ніхто не вийшов, я теж посоромилась і не вийти сама, почала вагатись, може я сама собі надумала і т.д.
Минав час, але той піджак згадується частенько. Коли бувають труднощі чи якісь непорозуміння, в пам’яті спливає золотий піджак від самого Господа. Ці спогади мене окриляють, дають ще більшу надію та віру, тому що я знаю, що Бог завжди виконує свої обіцянки, бо Він - Любов і Він незмінний.
Любі брати та сестри, я хочу сказати, що такий піджак обіцяний кожному, хто прийняв Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем і шукає Божого лиця все своє подальше життя. Я хочу просто нагадати, що про це говорить Боже Слово, зокрема: 1 Кор.2:9 - «Не бачило того око, не чуло вухо і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його!», ту обітовану землю де тече молоко і мед. Необхідно тільки відкинути «дух рабства», «дух Єгипту» і дати місце Духу Божому!
Я надіюсь, що це свідоцтво прочитає той, хто ще не прийняв Ісуса Христа в своє серце, не визнав себе грішником та не обіцяв віддати своє подальше життя Ісусу. Любий друже, у тебе є шанс отримати спасіння - цей безцінний дар від Господа. Колись, дві тисячі років назад, Бог віддав свого єдинородного сина Ісуса задля твого шансу. Використай його, визнай що ти грішник, що тобі потрібен Ісус і впусти Його у своє серце. Ось і все… А далі – усиновлення самим Богом, життя під покровом Його любові, а ще далі – вічне прекрасне життя!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 5042 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо, Леночка за свидетельство.Чудный наш Господь!Когда я приехала в Америку,были большие трудности и Господь во сне надел мне диадему на голову.Этим положил конец моим сомнениям и подтвердил свою волю на пребывания моё здесь. Благословений и удачи.Письмо я ещё не написала,но напишу. Комментарий автора: Светочка, большое Вам спасибо за внимание и поддержку. Вы всегда на мое свидетельство присылаете свое, это очень вдохновляет и подтверждает то, что Наш Господь Великий!
Божьих благословений Вам во всем!!! И очень жду Вашего письма!
Всеволод
2013-02-07 15:14:52
а если вы утаили, что видели это ведь могло утратиться ?
Публицистика : Кусочек автобиографической зарисовки - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Каждая Зарисовка, это Одна из моих Индивидуальных Судеб, в которых я Жил Раннее, и Продолжаю Жить - Сейчас. Это Часть моей Личности и Жизни. Это Часть Меня. Все о чем я пишу на этих страницах, я пишу о самом себе, и о тех других, в которых Проявлено мое Сознание. Возможно кому-то, это покажется странным, ибо на Земле Сознание обычно связано только с Одной Личностью и с Одной Судьбой. Это верно, для Закрепощенного и Ограниченного (Одним только Разумом) Сознания. Для Свободного Сознания (Основой которого является не столько Разум, сколько Дух и Сердце) – Нет Предела Ни в Судьбах, Ни в Личностях, Ни во Времени, Ни в Пространстве.
Мы слишком Мало Знаем о Человеке. Настолько Мало, что Не Представляем Себе: Откуда Он Берется (Откуда и Зачем Приходит в Этот Несовершенный Мир), и Куда Впоследствии - Исчезает (Куда Уходит из Этого, Ставшего Ему уже Неинтересным - Мира). Обо Всем Том, что Он Делает (в Части, Прожитой Им на Земле - Жизни), - Мы Судим (Мерим) лишь по Своим Скудным Личным Привязанностям и Общим Заблуждениям, которые у Большинства из Нас, настолько Развиты и Переплетены с Ошибками Наших Нынешних и Прошлых Воплощений, что Большего - Ни Где и Быть Не Может. Это связано с Намеренным Ограничением Наших Возможностей, - Нашими Сомненьями. То есть, – Нами Самими. Ибо Мы, Имея от Рождения - БОльшее, Пытаемся Осмыслить из Него, лишь - МЕньшее. То Малое, которое Стараемся Отождествить со Своей Человеческой Психикой, которую Ошибочно, ассоциируем с Самим Собой (хотя она вовсе, не является таковой). Мы Бесконечное Грозовое Облако, но Пытаемся Заставить Свое Мышление Считать Себя - лишь Мельчайшей Каплей Дождя. Так нам Проще - Существовать с Наименьшей Требовательностью к Себе Самим и Своим Возможностям. Так нам Проще - Уходить от Ответственности за Свои Ошибки, за Нежелание Развивать Сознание и Воплощать в Своей Жизни Совершенство (что Требует от Нас Предельной Концентрации и Напряжения Всех Жизненных Сил). Мы - ВЗРОСлые Люди, которые Пытаются Представить Себя, - МАЛЫми Детьми. В Этом, ЗАКЛЮЧЕНа БОльшая Часть Наших Иллюзий, которая МЕЛЬЧИТ МИР, ДЕЛА и ДУШИ (и в конечном Итоге, - Наши СУДЬБЫ). Чем Меньше Ты Пытаешься Взвалить на Свои Плечи и ОтДАТЬ Вселенским Мирам, тем МЕНЕЕ ЗНАЧИТЕЛЬНЫМ (по Отношению к Ним) ТЫ САМ СТАНОВИШЬСЯ!
